Дата народження: 08.01.1995
Дата смерті: 28.02.2022
Звання: старший солдат Національної гвардії України
Посада: снайпер 2-го відділення розвідки спецпризначення першого бату АЗОВ в/ч 3057

«Сектант» народився в м. Берестин (Красноград) Харківської області. З дитинства займався спортом, а саме футболом, спочатку це була Красноградська ДЮСШ, а потім Харківський клуб “Геліус” та футбольний клуб “Дніпро” в м. Дніпро.

Після закінчення Красноградського багатопрофільного ліцею, вступив до Харківського аерокосмічного університету. Дмитро мав багато хобі та полюбляв активний відпочинок. Окрім тренувань на полігоні, змагань з боксу та футболу, займався водолазними курсами, стрибками з парашутом з гелікоптера, хотів поїхати на змагання зі снайперської стрільби. Читав багато книжок зі снайперської тактики, а улюбленим фільмом був «Американський снайпер». Любов до футболу привела юного вболівальника на фанатську трибуну «Металіст», а згодом і до колективу WTF, який на початку своєї історії був осередком більш відомого «Kharkiv Sity Patriots». З початком революційних подій в країні, як і переважна більшість фанатського загалу, Дмитро чинив опір злочинному режиму.

Спочатку це був Нац. Корпус, а в 2016 році вже підрозділ “АЗОВ”. Перед вступом до АЗОВу якийсь час жив у Києві, де спілкувався із представниками столичних фанатських рухів. Рідні згадують, що Дмитро заздалегідь усвідомлював, що буде повномасштабне вторгнення в Україну і постійно до цього готувався. Ніколи не боявся викликів долі та був готовий віддати життя за Батьківщину. Серед побратимів «Сектант» був завжди другом та шанував кожного, а головне – вмів цінити дружбу.

Жив у цивільному шлюбі зі своєю коханою та мав багато планів на майбутнє. Планував офіційно одружитись навесні 2022 року. Мріяв купити будинок у Маріуполі, зробити з нерідного сина, якого виховував з 6-ти років, чемпіона світу з боксу. Та, нажаль, цим планам не судилося здійснитися.

Старший солдат НГУ, снайпер 2-го відділення розвідки спецпризначення першого бату “АЗОВ”, в/ч 3057, виконував бойове завдання у Маріуполі.

Останніми роками допомагав своєму командиру Станіславу Парталі, так вони і стали приятелями. Дуже прискіпливо ставився до своєї роботи, а побратими завжди могли покластися на Дмитра.

На Дмитра дуже вплинула смерть побратима «Баррета» в березні 2018. Можна сказати, що ця втрата його сильно змінила. Близькі азовця згадують, що він дуже чутливо відносився до кожної втрати. В ці миті в його очах була жага помсти за кожного з друзів. Разом з тим, Дмитро був добрим та щирим, дбайливим сином, чоловіком та батьком. Наприкінці кожного дня дзвонив мамі та бабусі, бо це було для нього дуже важливим.

Загинув 28 лютого 2022 року у селі Лебединське Маріупольського району Донецької області, виконуючи наказ свого командира. Він навіть у той момент, коли мав можливість покинути позицію, продовжував розвідувальні дії, і його автівка потрапила під обстріл.

Останніми його словами коханій були: «Все буде добре, я завжди з тобою!» Між 17:00 та 18:00 Дмитра не стало. На честь вшанування памʼяті у м. Берестин названо вулицю “Дмитра Лінського”.

 

Нагороджений відзнакою “За участь в АТО”. (2016р.)

Нагороджений орденом (2022р.) «За мужність» III ступеню (посмертно).