Солдат, водій-заправник мобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів заводу матеріального забезпечення 98 піхотного батальйону 60 окремої піхотної бригади військової частини А 1962.
Народився Євген Анатолійович 25 березня 1978 року в селі Високе Красноградського району Харківської області.
Навчався в Хрестищенській загальноосвітній школі, яку закінчив у 1995 році.
До повномасштабного вторгнення Євген працював машиністом-оператором підйому бурових установок в «ТАК-РОМ». Завжди був цілеспрямованою, справедливою та доброзичливою людиною, завжди допомагав рідним та друзям. Євген був небагатослівним – мало говорив, але багато робив для своєї сім’ї. Захоплювався риболовлею, купив дім, створював у ньому затишок та комфорт, мріяв подорожувати та дочекатися онуків. В мирному житті у нього було все для здійснення мрій, але війна все зруйнувала.
З перших днів Євген Анатолійович не роздумуючи пішов захищати Батьківщину, залишивши вдома дружину та маленьку чотирьохрічну доньку. Завжди говорив «Мій син військовий, і я не можу стояти осторонь, коли моя дитина боронить рідну землю від окупантів. Кожного дня Євген виходив на зв’язок, але ніколи не говорив про свої страхи, завжди заспокоював родину і запевняв, що все буде добре і скоро закінчиться війна.
26 липня 2022 року Забара Євген Анатолійович помер після вибуття на лікування за станом здоров’я до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (міста Львів), під час операції.
У Євгена залишилися дружина та двоє дітей, також мати та сестра, які болісно переживають втрату найріднішої людини.
Вічна пам’ять і слава Герою!